• ЗБІҐНЄВ ЛІБЕРА: «Творити нове – це повторювати»

    ЗБІҐНЄВ ЛІБЕРА: «Творити нове – це повторювати»

    • Статті
    • 16/09/2010
    Олексій Радинський розпитує польського митця Збіґнєва Ліберу про критичне мистецтво, відео-арт та політичний нон-конформізм. Далі
  • СТРУКТУРНІ КРИЗИ

    СТРУКТУРНІ КРИЗИ

    • Статті
    • 13/09/2010

    Іммануїл ВАЛЛЕРСТАЙН

    Термін «криза» відігравав у 1970-х роках центральну роль у політичних дискусіях у багатьох країнах, хоча варіанти його визначення коливалися в широких рамках. До кінця століття йому на зміну прийшов інший, більш оптимістичний, термін – «глобалізація». Однак з 2008 року тон дискусій знову стає похмурим, а поняття «криза» знову спливає на поверхню; щоправда, користуються ним як ніколи вільно. На передній план знову вийшли питання про те, як дати визначення кризі і як пояснити її походження.

    Наприкінці 1960-х – на початку 1970-х років і  цикл гегемонії, і загальний економічний цикл сучасної світ-системи вступили у фазу спаду. Період з 1945 по бл. 1970 р. – влучно названий французькою les trente glorieuses («Славетне тридцятиріччя» – Прим. пер.) – відзначений піком гегемонії США, що збігається з найбільшим зростанням під час фази «А» кондратьєвського циклу, яке коли-небудь знавала капіталістична світ-економіка. Спади були цілком нормальні, і не тільки в тому сенсі, що всім системам властиві циклічні ритми – їх існування пов’язане з неминучими коливаннями, – але також і в тому, яким чином функціонує капіталізм як світ-система. Тут є два ключових питання: яким чином виробники одержують прибуток, і як держави забезпечують світовий порядок, в рамках якого виробники можуть одержувати прибуток. Давайте по черзі.

    Далі
  • НЕИЗВЕСТНЫЙ ГЕНОЦИД

    НЕИЗВЕСТНЫЙ ГЕНОЦИД

    • Статті
    • 10/09/2010
    [info]haspar_arnery Шарлемань: Он избавил нас от цыган. Ланселот: Но цыгане очень милые люди. Шарлемань: Что вы! Какой ужас! Я, правда, в жизни не видел ни одного цыгана. Но я ещё в школе проходил, что это люди страшные. Ланселот: Но почему? Шарлемань: Это бродяги по природе, по крови. Они - враги любой государственной системы. Иначе они обосновались бы где-нибудь, а не бродили бы туда-сюда. Они воруют детей и они проникают всюду. Теперь мы отчистились от них, но ещё сто лет назад любой брюнет обязан был доказать, что в нём нет цыганской крови. Е. Шварц. « Дракон»

    В течение столетий на территории Европы было два крупных национальных меньшинства - евреи и цыгане. Если положение еврейского населения достаточно хорошо изучено, то история цыган продолжает оставаться уделом немногих специалистов, хотя и она содержит немало поучительных эпизодов.

    Большинство ученных сходятся на том, что цыгане (самоназвание «рома») пришли в Европу из Индии. И сегодня европейские цыгане без большого труда понимают индийские фильмы на санскрите. По одной из гипотез, предки цыган были бродячими артистами и ремесленниками, кочевавшими между дворами индийских махарадж. Неизвестно, что побудило этих людей оставить родину и направится на Запад. В 12-13 веке цыгане появляются в Византии. Византийские императоры предоставляют им привилегии и в течение почти двух столетий цыгане мирно живут на территории угасающей империи. Документы упоминают о них редко, что свидетельствует об отсутствии каких-либо серьезных конфликтов между переселенцами и местным населением (а так же и властями). Большинство цыган, по-видимому, занималось ремеслом. Согласно грамотам, полученным ими на Пелопоннесе в 1378 г. и на острове Крит в 1386 г. цыгане зарекомендовали себя как искусные мастера по металлу. Кроме этого они также изготовляли кожаные ремни, седла, гадали и давали музыкальные и театральные представления.

    Кризис и распад Византии тяжело ударил по цыганским общинам. Спасаясь от бесконечных войн, сопровождавших завоевание Балкан турками, цыгане постепенно стали переселяться вглубь европейского континента. В 1417 г. цыгане впервые появились в Трансильвании. В 1417 г. они достигли Франции, в 1425 г. - Испании, в 1500 г. - Шотландии. Европейцам, цыгане рассказывали разные истории о своём происхождении, но чаше всего они говорили о том, что вышли из Египта. Поэтому, например, в английском языке цыган называют «Gipsy» от слова «Egypt» - Египет. В скором времени на территории Западной и Центральной Европы число цыган достигло нескольких десятков тысяч.

    Далі
  • Вишиванка для Столипіна або нащо здалися вам царі?

    Вишиванка для Столипіна або нащо здалися вам царі?

    • Статті
    • 08/09/2010

    Розповідають, що за день до того як Петро Столипін отримав смертельну кулю від агента охранки Дмитра Богрова у Київській опері, на якійсь київській вечірці йому розказали про те, що українські громадські діячі збирають кошти на  спорудження першого пам’ятника  Тарасові Шевченкові в Києві. Відповідь прем’єра Російської імперії була блискавичною:

    Далі
  • ПАРК КОНФЛІКТІВ: Боротьба в парку Горького як дзеркало харківського суспільства

    ПАРК КОНФЛІКТІВ: Боротьба в парку Горького як дзеркало харківського суспільства

    • Статті
    • 06/09/2010

    Олексій ВЄДРОВ

    2 вересня нагадав про себе призабутий за літо, певно, всіма, крім харків’ян(ок), конфлікт з приводу будівництва дороги в харківському лісопарку. Міліціонери, в тому числі з підрозділу «Беркут» затримали близько 30 людей, що поширювали агітаційні листівки «Большая брехня», які містять критику дій міської влади. Затримання відбувалося під різними приводами: когось начебто підозрювали в зберіганні наркотиків, когось на словах звинувачували в громадських заворушеннях, а подеколи «правоохоронці» навіть не завдавали собі клопоту пояснити, за що забирають людину. У відділках міліції та просто в міліцейських машинах з затриманими проводили роз’яснювальні бесіди, застерігаючи їх від участі в громадських акціях. Невдовзі активісток і активістів випустили, не висунувши в результаті жодного офіційного звинувачення, не склавши адміністративних протоколів. У затриманих міліція конфіскувала листівки, не маючи на це жодних підстав і не пояснюючи, що ж такого протизаконного вони містять.

    Мало хто сумнівається, що перед харківською міліцію було поставлено завдання залякати тих, хто насмілюється протестувати проти сваволі місцевої влади.

    Цьому інциденту передувало інше свавілля міліції, а саме… Та про це нижче, бо ж на початку треба змалювати контекст і поглянути на цьогорічну історію навколо лісопарку загалом, аби зрозуміти, що ж викликало незадоволення харків’ян(ок) та незадоволення харківської влади їхнім незадоволенням.

    Конфлікт цей є багатошаровим, можливо, треба було б навіть казати «конфлікти» у множині. Протистояння навколо лісопарку – це цілий вузол конфліктів, точка перетину багатьох силових ліній. Ідеться про:

    • боротьбу за збереження природного середовища;
    • класове протистояння;
    • боротьбу проти виникнення поліцейської держави;
    • поділ міського громадського простору;
    • конфлікт поміж «біло-блакитним» та «помаранчевим» таборами;
    • намагання створити «ефективну вертикаль» влади на міському рівні та опір цим спробам.
    Далі
  • ИЗУМИТЕЛЬНОЕ ПОЛИТИЧЕСКОЕ КИНО

    ИЗУМИТЕЛЬНОЕ ПОЛИТИЧЕСКОЕ КИНО

    • Статті
    • 03/09/2010

    Маленький смешной человечек, вечно сутулый, почти с горбом, с оттопыренными ушами и почти бесстрастный. Предмет страсти многих женщин и зависти, перемешенной со скрытым страхом, многих мужчин. Знакомитесь, его зовут Джулио Андреотти. Символ Власти второй половины ХХ века.

    Андреотти с 1946 года бессменно являлся членом Конституционного собрания, а затем Палаты депутатов Италии. Став министров внутренних дел в 1954 году, он ни на минуту не покидал политический Олимп следующие 40 лет, фактически управляя Италией, тайно или явно. Италия – парламентская республика, и главной фигурой, де факто является премьер-министр. На этом посту Андреотти проработал шесть сроков. Седьмое его переизбрание было ознаменовано крупнейшим коррупционным скандалом в истории Италии.

    В этой истории замешаны одновременно Правительство, Ватикан и Коза Ностра. «Дело Века» перевернуло политическую жизнь Апеннин с ног на голову. 110 политиков, крупных промышленников и банкиров попали под следствие и оказались в тюрьме. Андреотти же не счел эти «мелочи» даже достойными внимания.

    Далі