• Майбутнє вже давно триває: коротка історія євроінтеграції екс-Югославії

    Майбутнє вже давно триває: коротка історія євроінтеграції екс-Югославії

    • Слайдер
    • 26/11/2013

    «Європі немає альтернатив» — єдина теза, яка домінує в політичному житті екс-Югославії. Разом з ідеєю інтеграції до європейського ринку, Європа як уособлення миру і добробуту залишається метою, яку необхідно досягти. Спробуємо довести, що насправді ми перебуваємо в Європі вже понад чотири десятиліття і залишаємося тією самою залежною територією Європейської імперії, якою ми і були з самого початку. У цій статті наведена стисла історія європейської інтеграції, яка фактично відбулася задовго до її формального окреслення. Історія євроінтеграції є історією зростання економічної залежності і периферизації, яка здійснювалась у формі боргових криз і деіндустріалізації.

    Далі
  • Що таке «екосоціалізм»?

    Що таке «екосоціалізм»?

    • Слайдер
    • 22/11/2013

    У своїй недавній книзі Міхаель Леві пропонує розібратися в течії, що перебуває у стані формування протягом останнього десятиліття — в екосоціалізмі. Він пише, що екосоціалізм заснований на твердженні про несумісність капіталізму та екології. 

    Далі
  • Казахські нафтовики організуються попри вбивства та тортури

    Казахські нафтовики організуються попри вбивства та тортури

    • Слайдер
    • 20/11/2013

    Працівники нафтової промисловості на заході Казахстану в 2011 році почали один із наймасовіших страйкових рухів у пострадянській історії, а після цього — пережили одну з найбрутальніших розправ у пострадянській історії: у Жанаозені 16 грудня 2011 року правоохоронці вбили щонайменше 16 людей та поранили принаймні 64.

    Далі
  • СПРАВА ПАВЛА ЛАПШИНА ЯК ПРИКЛАД ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВОРАДИКАЛЬНОГО ТЕРОРИЗМУ

    СПРАВА ПАВЛА ЛАПШИНА ЯК ПРИКЛАД ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВОРАДИКАЛЬНОГО ТЕРОРИЗМУ

    • Слайдер
    • 18/11/2013
    Різниця між расизмом та ісламофобією може видатися захованою надто глибоко. І все ж спроби британських медіа приписати Лапшину стосунок до британського праворадикального екстремізму та схильність більшості українських медіа штучно заперечувати правий тероризм в українському суспільстві дискредитують унікальність справи Лапшина для майбутніх студій праворадикального тероризму. Ця унікальність найкраще виявляється у порівнянні двох, мабуть, найбільш сумнозвісних самостійних терористів — Дейвіда Коупленда (Великобританія) та Андерса Брейвіка (Норвегія). Як і Лапшин, вони діяли власними силами, тому їхню діяльність було важко простежити. Проте обоє були членами крайніх правих організацій та угрупувань: Коупленд був членом Британської національної партії, а згодом Національного соціалістичного руху, а Брейвік був членом Партії прогресу (але згодом вийшов із неї). Натомість Лапшин ніколи не належав до жодної партії чи групи. Найважливіше те, що справа Лапшина — це унікальний випадок транснаціонального правого тероризму. Процес радикалізації Лапшина та його захоплення ідеями білої вищості не до кінця зрозумілий (невідомо, коли саме він став расистом). Проте завдяки його профілям у соціальних мережах та іншим доказам можна припустити, що Лапшин радикалізувався під впливом російськомовних текстів, які звеличували американських, російських та німецьких правих терористів, а також завдяки матеріалам із сайту правого угрупування «Патріот України». Також він слухав російську та німецьку «Білу силу» (White Power) та грав у відеогру «Етнічні чистки», розроблену американськими неонацистами з Національного Альянсу. Байдужість до расизму в українському суспільстві лише сприяла радикалізації Лапшина. Навряд чи етнічний склад українського суспільства — більш ніж 95% білих — міг підштовхнути Лапшина до терористичної діяльності. Спонукати його до таких вчинків могло радше відмінне оточення у районі Смолл Хіт, де білі налічують лише 25% (дані з 2001 року). Далі
  • БАХРАМ ЗАНДІ: «Народ більше не довіряє обраній владі»

    БАХРАМ ЗАНДІ: «Народ більше не довіряє обраній владі»

    • Слайдер
    • 12/11/2013
    Чому ви вирішили залишитися в США? Я переїхав до США, коли був студентом. Попередній іранський політичний режим мав дуже хороші стосунки з США — шах Ірану був маріонеткою США (сміється). Тоді іранці мали змогу поїхати на навчання у Сполучені Штати та могли залишитися там, якщо бажали. Але наступний іранський уряд був більш релігійним та диктаторським, а позаяк я атеїст, то не мав бажання повертатися назад до Ірану. Як би ви прокоментували політичну систему в країні з погляду члена Партії зелених США? Адже дві панівні партії — демократи та республіканці — визначають вектор американської політики, і це нагадує замкнуте коло. Чи існують способи виходу з нього? У законі немає обмежень кількості політичних партій, але на практиці ці дві партії не схвалюють прихід інших політичних сил, тому третій силі надзвичайно важко втрутитися. Проте ми [Партія зелених США. — І.Д.] намагаємося поширювати інформацію, адже багато людей навіть не знають, хто ми такі. Чимало плутають нас із організацією «Ґрінпіс» або з ірландцями. Далі
  • ЛИСТ НА ПІДТРИМКУ ІНСТИТУТУ СХОДОЗНАВСТВА ІМ. А. КРИМСЬКОГО ТА ІНСТИТУТУ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М. ГРУШЕВСЬКОГО

    ЛИСТ НА ПІДТРИМКУ ІНСТИТУТУ СХОДОЗНАВСТВА ІМ. А. КРИМСЬКОГО ТА ІНСТИТУТУ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М. ГРУШЕВСЬКОГО

    • Слайдер
    • 11/11/2013
    Колектив журналу соціальної критики «Спільне» стурбований планами президії НАН України під виглядом «оптимізації» або «реорганізації» ліквідувати як окремі установи два провідні профільні дослідні центри України — Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського та Інституту сходознавства ім. А.Кримського. Зусиллями колективу Інституту української археографії та джерелознавства було видано десятки томів класичних праць істориків ХІХ — початку ХХ століття, оприлюднено десятки тисяч документів, видано кількатомник із соціальної історії «Усна історія степової України», регулярно виходить археографічне видання «Український археографічний щорічник», реалізовуються інші проекти. Співробітники Інституту сходознавства є авторами низки монографій, присвячених проблемам історії та культури Стародавнього Єгипту, Монголії, Японії, Китаю, кримських татар тощо; в інституті проводяться дослідження ісламу в Україні та систематично видаються маловідомі класичні праці українських сходознавців. Далі