15-19 травня у Києві відбувся масштабний захід, який засвідчив вплив Майдану та нинішнього конфлікту в Україні на світобачення значної частини західних інтелектуалів та дипломатів – конференція «Мислити з Україною», проведена спільно такими виданнями та ініціативами, як «Критика», Центр візуальної культури, «Політична критика», The New Republic, Eurozine. Як ціле цей захід складно назвати науковою конференцією – швидше його учасники щиро прагнули висловити підтримку українському суспільству, що опинилося в такій складній ситуації. Багато учасників конференції відомі позитивними публікаціями про Майдан і початок перетворень в Україні в умовах жорсткої російської пропаганди, що має неабиякий вплив і на Заході та почасти є причиною доволі скептичної постави частини західних ЗМІ. Водночас було помітно, що ставлення до Майдану, розуміння ситуації з анексією Криму та конфліктом на Сході України стали поживним ґрунтом для певного ідеологічного проекту, який уже своєю чергою впливає на подальше розгортання подій і на наратив про ті події, що вже сталися. Нижче я в короткому повідомленні про деякі основні тези, що лунали на заходах конференції (а я відвідав далеко не всі заходи, тож моє сприйняття може бути певною мірою викривлене), спробую пояснити, що я маю на увазі. Хтось, імовірно, скаже, що виявлення ідеологічних проектів та полеміка з ними не на часі — але мені здається, що це важливо для визначення напрямку, в якому буде рухатися наше суспільство надалі. Якщо на часі артикуляція таких проектів, то на часі й полеміка з ними.
Далі
