• Неолібералізм та індивідуалізм: Чи стає «его» причиною міжособистісного насильства?

    Неолібералізм та індивідуалізм: Чи стає «его» причиною міжособистісного насильства?

    • Статті
    • 29/05/2014

    Схоже, неолібералізм, індивідуалізм та насильство пов’язані між собою. Неолібералізм тісно сплетений з індивідуалізмом, адже він наполягає, що суспільство не потрібне, бо ми самі відповідаємо за власне благополуччя (Peters 2001; Brown 2003). З точки зору кримінології, не складно зрозуміти, як така зосередженість на індивіді може призводити до насильства. Згідно з теорією соціального контролю Хірші (Hirschi 1969), наприклад, слабкі або ж пошкоджені соціальні зв’язки знімають обмеження для девіантної поведінки особи.

    Далі
  • НОВА БІПОЛЯРНІСТЬ У КИЄВІ: про конференцію «Мислити з Україною»

    НОВА БІПОЛЯРНІСТЬ У КИЄВІ: про конференцію «Мислити з Україною»

    • Статті
    • 24/05/2014
    15-19 травня у Києві відбувся масштабний захід, який засвідчив вплив Майдану та нинішнього конфлікту в Україні на світобачення значної частини західних інтелектуалів та дипломатів – конференція «Мислити з Україною», проведена спільно такими виданнями та ініціативами, як «Критика», Центр візуальної культури, «Політична критика», The New Republic, Eurozine. Як ціле цей захід складно назвати науковою конференцією – швидше його учасники щиро прагнули висловити підтримку українському суспільству, що опинилося в такій складній ситуації. Багато учасників конференції відомі позитивними публікаціями про Майдан і початок перетворень в Україні в умовах жорсткої російської пропаганди, що має неабиякий вплив і на Заході та почасти є причиною доволі скептичної постави частини західних ЗМІ. Водночас було помітно, що ставлення до Майдану, розуміння ситуації з анексією Криму та конфліктом на Сході України стали поживним ґрунтом для певного ідеологічного проекту, який уже своєю чергою впливає на подальше розгортання подій і на наратив про ті події, що вже сталися. Нижче я в короткому повідомленні про деякі основні тези, що лунали на заходах конференції (а я відвідав далеко не всі заходи, тож моє сприйняття може бути певною мірою викривлене), спробую пояснити, що я маю на увазі. Хтось, імовірно, скаже, що виявлення ідеологічних проектів та полеміка з ними не на часі — але мені здається, що це важливо для визначення напрямку, в якому буде рухатися наше суспільство надалі. Якщо на часі артикуляція таких проектів, то на часі й полеміка з ними. Далі
  • «Капітал у двадцять першому» (рецензія на книгу Тома Пікетті)

    «Капітал у двадцять першому» (рецензія на книгу Тома Пікетті)

    • Статті
    • 22/05/2014

    «Капітал у двадцять першому сторіччі» — одна з тих вражаючих книг, яка безперечно заслуговує на увагу. Пікетті наполягає, що суспільствознавці загалом і економісти зокрема мають порівнювати і вивчати «факти» (с. 574-575). 

    Далі
  • Соціально-економічний протест у Київі: огляд

    Соціально-економічний протест у Київі: огляд

    • Статті
    • 20/05/2014

    Соціально-економічна тематика завжди була найчастішим приводом для протестів як у Києві, так і в Україні загалом. Звісно, це може бути складно осягнути після збурень Майдану з усіма його правими ідеологічними випадами. Але такими є факти, які демонструє нам статистика моніторингу протестів, репресій та поступок Центру дослідження суспільства. Зокрема, в Києві у 2011 році моніторинг зафіксував щонайменше 203 соціально-економічних протестів, у 2012 — 267, а в 2013 — 304.

    Далі
  • Ніл Девідсон: «Якщо не прагнути свідомо до соціальної революції, не вдасться забезпечити навіть виживання політичної»

    Ніл Девідсон: «Якщо не прагнути свідомо до соціальної революції, не вдасться забезпечити навіть виживання політичної»

    • Статті
    • 16/05/2014

    Ніл Девідсон — шотландський історик та соціолог, викладач Школи суспільних та політичних наук Університету Глазго. 

    Далі
  • АНЕКСІЇ

    АНЕКСІЇ

    • Статті
    • 14/05/2014
    Мало хто із західних лідерів не наголосив на важливості суверенітету, територіальної цілісності та принципу верховенства права, коли Росія вдалася до анексії Криму 18 березня. У питанні про суверенітет треба звертатися до конституційних засобів та міжнародного права, як сказав Обама своїм союзникам з НАТО в Брюсселі, аби великі держави не могли просто залякувати малі. Кемерон був непохитний у твердженні, що країни не можуть нехтувати міжнародними правилами, не накликаючи на себе наслідків своїх дій, і присягнувся протистояти агресії. Меркель висловила жаль з приводу того факту, що принцип «хто сильніший, той і правий» взяв гору над силою права. Лідери G7 хором нагадували, що міжнародне право забороняє приєднання території іншої держави із застосуванням сили. Шрьодер розмірковував, що коли він як канцлер приєднався до решти НАТО в бомбардуванні суверенної країни Югославїі без підтримки Ради Безпеки ООН, його вилаяв — «присоромив» — його наступник; Партія Зелених у Європарламенті намагалася прийняти резолюцію, котра заборонила би йому висловлюватися з цього питання. Але годі про заяви. Що свідчать історичні факти? Далі