• Реформування освіти в Іспанії: позиція PODEMOS

    Реформування освіти в Іспанії: позиція PODEMOS

    • Статті
    • 02/11/2015

    За розповсюдженою неоліберальною моделлю, освітні реформи в Іспанії супроводжуються скороченням державних видатків і стимулюванням притоку приватних коштів, що має наслідком звуження доступу до вищої освіти та хвилю соціальних протестів проти несправедливої освітньої системи. Напередодні виборів, від яких залежить подальша доля освітніх реформ, ми поцікавилися позицією PODEMOS щодо наявних проблем і можливих шляхів їх вирішення. Тож, пропонуємо вашій увазі інтерв'ю з представником партії і викладачем Рубеном Руїсом Рамасом, який порушує важливі питання наслідків комерціалізації, зокрема зумовленості високої якості приватної освіти в першу чергу селекцією дітей на вступі, а не здоровою конкуренцією: «PODEMOS підтримує державні заклади, що є безкоштовними та доступними для всіх, у тому числі для дітей мігрантів. У нашій країні приватні школи та університети кращі за державні через сегрегацію дітей на вступі. Наразі ми маємо ситуацію, коли в деяких регіонах у державних школах близько 70% – мігранти, які іноді навіть не розмовляють іспанською».

    Далі
  • ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ: почему не высшее?

    ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ: почему не высшее?

    • Статті
    • 29/10/2015

    Активне обговорення реформ вищої і шкільної освіти залишає поза публічною увагою систему профтехнічних училищ, укрупнення якої МОН поки відклало на потім. Однак, у контексті стимулювання притоку більшої кількості абітурієнтів до ПТУ внаслідок трансформації мережі ВНЗ, важливо усвідомлювати реальний стан речей із профтехнічною освітою. 

    Далі
  • Гендерні квоти проти статусу-кво: доступ жінок до політики

    Гендерні квоти проти статусу-кво: доступ жінок до політики

    • Гендер
    • 28/10/2015

    Гендерно-чутлива політика та рівний доступ жінок і чоловіків до ухвалення рішень на державному рівні гарантує більш рівномірне представлення інтересів різних соціальних груп. Досягненню цієї мети слугує такий інструмент залучення жінок у політику, як гендерні квоти, що можуть бути чи законодавчими (регульованими державою), чи добровільними (закріпленими на рівні партій; такий підхід більш популярний у світі).

    Далі
  • Якісна освіта як кава starbucks. Грузинський досвід освітніх реформ

    Якісна освіта як кава starbucks. Грузинський досвід освітніх реформ

    • Статті
    • 21/10/2015

    Являючи собою стандартний приклад неоліберальних трансформацій, супроводжуваних оптимістичними макроекономічними показниками та покращенням інвестиційного клімату, орієнтовані на успіх грузинські реформи приховують низькі показники в боротьбі з бідністю й безробіттям та поглиблення соціальної нерівності. 

    Далі
  • Агробізнес: дотувати чи оподатковувати?

    Агробізнес: дотувати чи оподатковувати?

    • Слайдер
    • 19/10/2015

    Нинішня влада із оптимізмом пропагує ідею нової аграрної України – житниці Європи. У Верховній Раді проштовхуються начебто корисні закони на підтримку вітчизняного аграрія. І справді, останнім часом український агробізнес розвивається високими темпами. Але чи йде такий розвиток на користь усьому суспільству? Хто отримує вигоди від таких преференцій і яким чином ухиляється від сплати податків «новий локомотив» української економіки? Читайте детальніше про це в матеріалі від Олександра Одосія та Олександра Кравчука.

    Далі
  • Податкова реформа як покарання бідних

    Податкова реформа як покарання бідних

    • Класова експлуатація
    • 14/10/2015

    Очевидний факт, що «рівні» (flat) та непрямі податки посилюють соціальну нерівність, не ставлять під сумнів навіть архітектори податкових реформ. Несправедливість податкової зрівнялівки очевидна навіть із точки зору теорії граничної корисності, адже, погодьтеся, остання 1000 гривень для пенсіонера та олігарха мають дуже різну цінність. Тут справді мало що можна заперечити, адже знання елементарної арифметики цілком вистачить, щоб зрозуміти: 15% доходу особи, котра отримує трохи більше від прожиткового мінімуму, значно зменшать її можливості придбати навіть найнеобхідніші товари, а сплата навіть і 20% з особистого доходу в кілька мільярдів гривень, скоріше за все, взагалі не вплине на особисте споживання (особливо зважаючи на те, що ці 20% сплачуються лише з тієї частини прибутку, яку відповідний олігарх вирішив таки легалізувати на особисті потреби, адже прямі податки на прибуток великий бізнес, як відомо, майже не сплачує).

    Далі