Китайська чайна торгівля була парадоксом – глобальна, інтенсивна галузь без звичного антуражу заводів і технологій.
Энгельс однажды сказал, что способ организации капиталистического города тяготеет к тому, чтобы спрятать самый уродливый и опасный балласт производства — бедность. И там, где спрятать ее невозможно, она подвергается атакам. Поможет ли это объяснить, почему государство часто кажется наиболее жестоким, когда на кону стоят самые маленькие денежные суммы?
Пандемия коронавируса не разрушила мировой порядок, но заставила многих задуматься о недостатках современной общественной системы. Постапокалиптика уже более ста лет обращается к этим темам. Читайте обзор развития жанра на примере лучших его произведений.
COVID-19 невозможно понять без учёта того, как развитие Китая в последние десятилетия в рамках и согласно принципам мировой капиталистической системы повлияло на систему здравоохранения страны и состояние здоровья населения.
Український політемігрант Андрій Мовчан, який живе в Барселоні розказує, як робітники аутсорсингової компанії, де він працює в проєкті Airbnb, збунтувалися за своє право на здоров’я.
6 жовтня 2019 року в Португалії відбулись парламентські вибори, що засвідчили сильнішу, ніж будь-де в Європі, гегемонію сил політичних сил лівіше центру.
Классовый редукционизм зачастую тормозил большевиков, но споры с либеральными феминистками, равно как и объективно всё бо́льшее число женщин, пополнявших ряды рабочих, привели к изменениям. Активистки сыграли в этом решающую роль.
Противодействие авторитетных левых «безработным» идеям едва ли умерило амбиции Совета. На протяжении 1980-х организация Совета росла и впоследствии стала одной из самых громких групп левых, настроенных против работы.
Десять лет назад, 24 марта 2009 года, я разместил первый материал на сайте commons.com.ua. С технической стороны сайт тогда представлял из себя один из стандартных шаблонов Wordpres
Почему Польша оказалась такой привлекательной для трудовых мигрантов? Что мешает украинцам найти себе достойную работу на родине? Кажется, ответ вертится на языке.
После более чем двух лет мобилизации пришло время сказать, что мы находимся в самом разгаре новой волны феминизма. У нее различные политические и географические разветвления, но в целом она поднимает такие проблемы, как гендерное насилие, неравная оплата труда, репродуктивные права и репродуктивный труд женщин, сексуальная свобода.
Ця робота не є фундаментальним дослідженням конкретного місця і його жителів; це радше базовані на теорії особисті спостереження етнографа й внесок у дискусію про постіндустріальну економіку і категорії «пост-» та «нео-» в соціальних науках.
Суспільним наукам постійно доводиться пояснювати розриви в розвитку суспільства: пострадянські трансформації, наслідки Великої рецесії, хвилі соціальних рухів та повстань, поширення правого популізму.
Эта книга — один из самых полных обзоров насильственных отношений в экономической системе прошлого и настоящего. Автор охватывает историю капитализма с XVIII по XXI век.
Франція вважається батьківщиною першої в Європі великої політичної, соціальної та культурної революції 1789–1799 років, що заклала основи та принципи для всієї подальшої епохи модерну та лівої політики.
9 червня в приміщенні культурного простору «Плівка» зібралися науковці та студенти, промислові робітники та молоді політики, профспілкові активісти та журналісти.
Многие политические комментаторы задаются вопросом: как после 30 лет перехода к демократии Венгрия в итоге пришла к доминированию в политике нетерпимости, антилиберализма и этнонационализма, характерных для правящей партии («Фидес») и местных неофашистов («Йоббик»)?
Металургія залишається одним із центральних стовпів національної економіки, забезпечивши навіть у кризовий для галузі 2015 рік близько 1/6 промислового виробництва, ¼ товарного експорту, 1,5% робочих місць України
Для більшості читачів може бути таємницею походження слова «антифа», що означає децентралізований, войовничий вуличний активізм, пов’язаний з певною естетикою та субкультурою.
Протягом двадцятого століття соціал-демократичні та соціалістичні партії Європи, завдяки успіхам на парламентських виборах, вийшли на горизонт політичної боротьби.
Иранские уличные беспорядки начались 28 декабря 2017 года и продолжались неделю. Х. Риги, иранский революционный марксистский активист, утверждает, что эти протесты потрясли все иранское общество.
Ярлик «тоталітаризму», який застосовують до «комуністичних режимів», радше слугує осудженню, ніж розумінню. Незалежно від намірів партійних лідерів, емпіричний досвід не підтверджує існування тотального домінування, на яке натякає цей термін.
В течение 2016 года два события — референдум о выходе Великобритании из Европейского Союза и президентские выборы в США — подняли вопрос о том, должны ли социалисты поддерживать кого-то в ситуациях, когда обе стороны, каждая по-своему, находятся в оппозиции к интересам рабочего класса
Технический прогресс в области новых информационно-коммуникационных технологий (ИКТ) вызвал среди левых дискуссии о влиянии цифровизации на мир труда. Наряду с цифровизацией и достижениями в интерактивной веб-коммуникации мы также стали свидетелями новых достижений в области робототехники, 3D-печати, искусственного интеллекта (ИИ) и технологий самоконтроля, таких как Fitbit или приложения для смартфона.
Уявімо собі ситуацію: ви летите на літаку разом із сотнею інших пасажирів на висоті кількох тисяч кілометрів над землею. Чи прийде вам в голову вирішувати, як керувати літаком — шляхом голосування серед пасажирів чи, можливо, ви все ж довіритесь пілоту, який знає та вміє керувати літаком?
Публікуємо переклад статті філософа Жиля Дельоза й психоаналітика Фелікса Ґваттарі. Як видно з провокативної назви, це текст про (не)значущість «Червоного травня» 1968 року. Адже «нездійснена революція» 68-го, яка охопила не лише Францію, а й ширилася по обидва боки «залізної завіси», зазнала в лівих колах неабиякої міфологізації, за якою губились її справжні значення й природа.
Чи є щось спільне між книгодрукуванням та доступом до інтернету з погляду можливостей оперування знаннями? Так, це радикальна демократизація такого доступу, його спрощення, залучення нових соціальних класів до цього процесу.
Сьогодні, через 100 років після революції 1917 року, у нас є можливість поглянути на неї з урахуванням статусу революцій у сучасному світі. Революція 1917 року була унікальною, і довгий час розглядалася як одноразовий початок нового світу.
Великая российская революция, начавшаяся в феврале (марте) 1917 года, проходила под общедемократическими лозунгами. Однако уже весной преобладающее влияние на активные массы приобрели сторонники социализма – социалисты-революционеры (эсеры) и социал-демократы (меньшевики).
Эта статья готовилась в условиях существенной радикализации американской политической повестки. Потрясения, которые сейчас переживают США и, в общем, весь мир, служат пищей для ума — питательной и немного опасной, как еда в фаст-фудах.
Революцію, принаймні від часу Французької революції, розуміли як акт насильства, за допомогою якого одна соціальна група, один клас скидає панування іншої групи чи класу. Всі революційні образи фокусувалися — і значною мірою фокусуються досі — на виправданому насильстві, за допомогою якого озброєний народ посідає місце влади.
В цій статті ми намагаємося окреслити тенденції української історіографії та історичної політики, показати залученість різних ідеологічних апаратів держави в ці процеси, а також спробуємо окреслити ліве бачення проблеми.
На 2014 год более 20,5% населения Латинской Америки проживали в трущобах. Сами по себе трущобы появлялись по разным причинам. Например,
Игнаций Ян Юзвяк — молодой ученый, сотрудник Варшавского университета. Он занимается культурной антропологией и пишет диссертацию о факторах миграций и границы в жизни пограничных районов Закарпатской области.
Беверлі Сілвер — професорка кафедри соціології Університету Джонса Гопкінса у Балтіморі (США), багаторічна співавторка та вдова класика світ-системного аналізу Джованні Аррігі. Її головна робота «Сили праці: робітничі рухи та глобалізація з 1870 р.» була видана в 2003 році і з того часу перекладена вже вісьмома мовами.
Когда западный историк пишет об Украине, это всегда вызывает у нас значительный интерес. Вооруженный современным теоретико-методологическим инструментарием, свободный от господствующей в Украине идеологии заграничный ученый из отечественного материала может сделать такие выводы, которые будут питать украинскую историографию с десяток лет.
В четверг легендарный итальянский футбольный клуб «Милан», который существует уже более ста лет, был куплен китайской бизнес-корпорацией. Прошлым летом то же самое произошло и с их соседями — не менее известным «Интернационале».
Весна повернула на тепло, а збіг обставин спрямував усіх, хто прийшов на презентацію, до Маріїнського парку. Тут і був представлений публіці переклад книжки Франца Фанона «Гнані та голодні», яка вперше побачила світ 1961 року.
Какая главная практическая и вместе с тем теоретическая проблема стоит перед марксистами? Конечно же, та, что капитализм всё еще существует.
Європейське суспільство до революції 1789 року (а російське — то й значно довше) було суспільством станів, а не класів.
В настоящее время хорошо известно, и это отражено в предыдущих статьях в Monthly Review, что значительное и растущее экономическое неравенство является важной характеристикой экономики США.
Реальні механізми функціонування економічної системи Радянського Союзу дуже відрізнялися як від науково-обґрунтованого планового управління, в наявності якого в СРСР так старанно переконували радянські суспільствознавці, так і від суто тоталітарного командно-адміністративного управління економікою, про що писали критики реального соціалізму. У цій роботі буде проаналізовано, як ця гібридна економічна модель вплинула на соціальну природу й класову структуру радянського суспільства, на протестні рухи, що існували в СРСР до середини 1980-х років.
Пренебрежение рабочим классом имело весьма удивительные последствия. Оно выдвинуло на передний план общественных дебатов «социальное исключение» безработных, иммигрантов и молодежи пригородов как главную политическую проблему. Эта эволюция мысли оказалась отправной точкой – как для правых, так и для левых – для признания ключевой значимости «исключенных»: идея, что теперь «постиндустриальное» общество разделяется на тех, кто имеет доступ к рынку труда, и тех, кто в той или иной степени исключаются из него, переместила внимание с мира труда на исключение, бедность или безработицу.
Андерклас України має такі типові для цієї групи соціально-психологічні риси, як-от утриманські та патерналістські настрої. Проте, знов-таки на відміну від західних країн, невеликий розмір соціальних трансфертів змушує багатьох мати хоча б нестабільний підробіток, що в кінцевому рахунку зберігає окремі елементи трудової етики та позитивного ставлення до праці.
Вместо того, чтобы взывать к воображаемым батальонам рабочих, организованных на европейском уровне, было бы полезнее начать конструктивную работу там, где мы находимся сейчас. Маловероятно, что борьба против неолиберального капитализма начнется одновременно по всему ЕС или ограничится его границами.
Главная цель теории и практики развития заключается в том, чтобы искать и находить пути и способы облегчения условий существования бедного населения мира. Поскольку неолиберализм в этом отношении представляет собой полный провал, для многих исследователей развития этатистская политическая экономия (ЭПЭ) является естественной и очевидной альтернативой неолиберализму.
Какое будущее ожидает национализм в мире, который может вскоре остаться без гегемона – впервые за пять столетий? Отступит ли национализм, став по большей части символическим, по мере того, как государства и их граждане будут вынуждены подчиняться требованиям глобальных рынков? Или в мире, где будет действовать множество центров силы, усилятся государственные элиты и классы, организованные на национальной базе?
Рассмотрение пролетариата как класса, состоящего из различных групп трудящихся, подвергающихся различным формам, но одному типу прибавочно-стоимостной эксплуатации, позволяет правильно оценить их положение в системе международного капиталистического угнетения и отчуждения труда, их конкретные исторически обусловленные интересы, а на этой основе сформулировать кратко- и среднесрочные цели борьбы и выбрать соответствующие им средства. рабочий класс, Маркс
Но после 1989 года капитализм не предложил ничего, кроме войн, разрушения социального государства, частых кризисов, безработицы, бедности и общинного национализма, приведшего к этническим чисткам, геноцидам и массовым перемещениям населения. Таким образом, наиболее актуальной задачей для человечества в этот момент истории есть возрождение и дальнейшее развитие марксистского понимания коммунизма не только как идеи, но и как Программы перемен.
Міліцейське свавілля щодо найвразливіших соціальних категорій є звичним явищем на пострадянському просторі.
Сегодняшние левые могут похвастаться наличием множества блестящих исследователей капитализма, государства, культуры и геополитики. Но их стратегическое мышление развито удручающе слабо. Тому есть два очевидных объяснения: разрыв между несправедливостью глобального капитализма и качествами тех социальных агентов, которые потенциально могли бы трансформировать его, а также скептицизм относительно проекта научно обоснованной радикальной политики.
Гранд-наратив – буквально велика оповідь. Цей термін уведено філософом-постомодерністом Жаном-Франсуа Ліотаром у 1979 р., і концепція гранд-наративів стає основою для постмодерністської критики історичної науки. Ця критика («історія лише текст») була занадто радикальною, безальтернативною, коротше кажучи, занадто постмодерністською. Та сам термін виявився дуже вдалим, сподобався історикам і прижився в науці.
З 1 до 16 серпня 1936 року в Берліні проходили XI літні Олімпійські ігри. У змаганнях взяли участь 49 країн і 3961 атлетів — було встановлено новий кількісний рекорд для таких заходів. У масову культуру ця подія увійшла завдяки домінантному візуальному свідченню режиму — фільму «Олімпія», який зняла два роки по тому контроверсійна режисерка Лені Ріфеншталь. Проте маловідомим лишається факт, що за тиждень до ігор протягом семи днів — з 23 до 30 липня — у Гамбурзі тривав з’їзд, значення якого для внутрішньої політики Третього Рейху було не меншим, ніж проведена згодом Олімпіада, яка формально стала підсумком з’їзду. Ідеться про Другий світовий конгрес з питань дозвілля та відпочинку. Участь у цьому самміті, патроном якого виступив Рудольф Гесс, райхміністр і заступник Гітлера у партійних справах, взяла 61 країна, від Афганістану до Югославії (звісно, за винятком Радянського Союзу) та 3000 делегатів. З огляду на міжнародні амбіції проекту, матеріали конгресу того ж року були перекладені англійською мовою й видані окремою книжкою. На основі цих матеріалів я спробую описати систему адміністрування дозвілля у довоєнній Німеччині (1933-1939).
Учитывая то, что я член Центрального комитета СИРИЗА вот уже три года, то на мне также лежит часть коллективной ответственности. В то же время, последние пять лет я являюсь частью «Левой платформы» и был среди тех, кто постоянно поднимал вопросы о евро, осознавая надвигающую катастрофу, если не будут предприняты определенные меры.
В Украине официально нет органов, занимающихся идеологическим руководством. Вместе с тем, в них нет и потребности, ведь и без идеологических отделов или министерства пропаганды новая власть последовательно внедряет националистические идеи в разные сферы жизни.
Если взять коммунистических философов и других коммунистических «интеллектуалов» и официально поставить их на буржуазную идеологическую и философскую линию, дабы «критиковать» режим, от которого они (как и другие) сильно пострадали, не стоит удивляться, когда те же коммунистические философы и интеллектуалы совершенно естественно становятся на путь буржуазной философии. А это как раз и случилось! Не стоит удивляться, что они выдумывают собственную мелкобуржуазную философию Прав Человека, превознося Человека и его Права, первое из коих ― свобода, изнанкой которой выступает алиенация. Совершенно естественно для них изучать ранние труды Маркса и тогда уже гуманизм во всех его формах!
Мовлячи абстрактно, є кілька можливостей. Можна сказати, що «комунізм» і «свобода» ― два відмінних поняття, між якими треба навести містки; треба знайти зв’язки між ними, як між «комунізмом» та «демократією» або іншими варіантами, які спадають на думку. В крайньому разі можна припустити, що це дві протилежності, й потрібно відшукати єдність протилежностей або діалектичний розв’язок – можливо, сама історія почасти за певних обставин нас примушує це зробити.
Текст Петровского больше похож не на интервью, а на полемическую статью в форме интервью, что дает для анализа значительно больше материала, но и усложняет его. К сожалению, объемы статьи не позволяют остановиться на некоторых моментах более детально, а кое-что пришлось вообще пропускать.
Не буває наслідків без причин, як не буває і революційних змін без економічних передумов, які би сформували запит на зміни. Ця стаття є спробою дати відповідь на питання, які ж сили стояли за Майданом 2013-2014 років і хто є реальними бенефіціарами майданів. Базове припущення даного аналізу таке: революціонери/бунтарі, як і будь-які злочинці в очах влади, повинні володіти мотивацією і можливістю вчинити злочин — повалити цю владу. Тобто члени групи осіб, «які стоять за Майданом», повинні зіткнутися із загрозою для своїх індивідуальних інтересів і усвідомлювати себе як групу зі спільними цілями на цьому відрізку історії, повинні мати волю і володіти ресурсами для зміни ситуації на свою користь.
[:uk]Не є соціалізм теоретично банкрутом і в розумінні ідейної вичерпаності. В арсеналі все ще є доволі непоганих лівих ідей: не менш поживний, спонукаючий до роздумів корпус праць про те, який вигляд матиме соціалістична економіка; як довго існуватиме необхідність в спеціалізованих ринках тощо. Дехто міг би також додати, що ХХ століття не стало свідком згасання революційного імпульсу – просто помінялася спрямованість: в серединних декадах свого розвитку воно стало свідком перемоги щонайвдалішого радикального руху модерної епохи - антиколоніалізму, котрий дорешти позмітав старі імперії з їхніх владних позицій. Соціалізм змальовують як найбільший реформаторський рух в історії, одначе антиколоніальна боротьба значно переважила своєю успішністю.[:en]Nor is socialism theoretically bankrupt in the sense of being cleaned out of ideas. There are still plenty of good leftist ideas around the place: not least a fertile, suggestive body of work on what a socialist economy might look like, on how far markets would still be necessary for certain functions, and so on. One might add, too, that the 20th century did not witness the defeat of the revolutionary impulse, merely a change of address; in its middle decades it saw the victory of the most wildly successful radical movement of the modern epoch - anti-colonialism, which swept the old empires finally from their seats of power. Socialism has been described as the greatest reform movement in history, but anti-colonial struggle has been far and away the most successful.
В інтелектуальному просторі сучасної України завжди шанували іноземних науковців. Одним з беззаперечних ідейних авторитетів, а заразом і світочів неомарксистської науки на Заході, є Іммануїл Валлерстайн.
Це і є боротьба під назвою Гонконг: старі кантонські пісні про любов, підхоплені дедалі різкішим вітром тайфуну, що розриває їх на шматки, перш ніж вони досягнуть стін круїзних кораблів та торгових центрів, які маячать під вогнями фінансового району, не подаючи ознак життя.
У публічних дебатах сьогодні ширяться безліч дурниць, що їх ліниво повторюють експерти та мас-медіа. Найбільш отруйна серед них, звісно, популярна примовка, нібито політичні категорії «правого» та «лівого» віджили своє і їхнє протистояння відійшло в минуле. Є певна тривожна близькість між виразами крайніх правих «більше немає ні правих, ні лівих» та закликами крайніх центристів «вийти за межі категорій правого та лівого» (які, як вони стверджують, «більше нічого не значать»). Яка дивна іронія, що праві та центристи мислять в одному руслі: перші керуються ілюзією одностайності та примирення під віковічним стягом національної ідентичності, а другі діють за принципами раціонального менеджменту, що «неминуче» має забезпечити загальну згоду — й, безсумнівно, спливе багато часу, поки медіа, які несамовито відстоюють таку одностайність, усвідомлять, як багато вони мають спільного з тими, хто захищає дещо інше.
Війна для марксизму — це не зовсім поняття, проте достеменно проблема. Хоч марксизм і не міг винайти поняття війни, він міг, так би мовити, перевинайти його, тобто ввести питання війни до своєї проблематики і виробити марксистську критику війни із цілковито самобутнім змістом чи критичну теорію бойових дій, військових ситуацій та процесів.
Європейською частиною міста Стамбул ходить трамвайчик. Хороший трамвай. Закуплений із Франції, з великими просторими вагонами, кондиціонером, екранами, що показують назви станцій, повністю пристосований до інвалідних візків. Все за євростандартом.
Политический казус Майдана, равно как и продолжающаяся война на Донбассе, с недавних пор влияют на геополитическое будущее если не всего мира, то как минимум его европейской части. Киевский вариант международного художественного проекта «Воображаемый архив», курируемый нью-йоркским художником Грегом Шолетте и арт-критиком и преподавателем Нью-Йоркского Университета Ольгой Копенкиной, также упомянул о революции Майдана. Для тех, кто не успел посетить подвал театрального Центра имени Курбаса, где проходила оформленная под баррикады Майдана выставка, нужно отметить, что сквозной темой для нее послужили архив и утопия. Как замечает куратор, вдохновение для построения серии международных утопических архивов, один из которых был представлен в Киеве, пришло от фильмов La Jetée и Sans Soleil Криса Маркера, а также от концепта архива Жака Деррида.
Ніл Девідсон — шотландський історик та соціолог, викладач Школи суспільних та політичних наук Університету Глазго.
На мою думку, щоб досліджувати еволюцію Другого світу на тлі змін парадигм глобальної доби, потрібно зайняти діалектичну методологічну позицію: з одного боку, потрібно мати динамічну світ-системну перспективу, з іншого ж — розуміти конкретні історичні траєкторії країн.
Ця доповідь, яку Гаррі Брейверман зробив весною 1975 року в Технологічному інституті Вест-Вірджінії, стала його останнім записаним виступом перед тим, як він пішов із життя 2 серпня 1976 року. Для посмертної публікації у «Monthly Review» (том 34, номер 1, 1982 року) текст доповіді було незначно відредаговано.
У своїх численних творах соціолог Іммануїл Валлерстайн представив спрощену до примітивізму модель аналізу лібералізму як ідеології та його історії.
В 2013 году исполнилось сто лет со дня выхода в свет классического труда Розы Люксембург «Накопление капитала. К экономическому объяснению империализма», сыгравшего значительную и не до конца еще оцененную роль в развитии марксистской политэкономической мысли.
У своїй недавній книзі Міхаель Леві пропонує розібратися в течії, що перебуває у стані формування протягом останнього десятиліття — в екосоціалізмі. Він пише, що екосоціалізм заснований на твердженні про несумісність капіталізму та екології.
Приблизно з 1989 року неонаціоналізм виріс як вибухонебезпечна політична сила майже у всіх країнах Європи.
Український панівний клас із задоволенням би здійснив усі фантазії лівих про неолібералізм, але йому бракує сил і впевненості в собі: його влада є надто хиткою, а вся соціальна конструкція — надто непевною, щоб реалізувати те, до чого щоденно закликають різноманітні економісти й журналісти (в ідеологічній галузі, слід визнати, неолібералізм справді переміг: усі «експерти» є типовими «чиказькими хлопцями»).
Коли я почав шукати матеріали для цієї статті, то виявив, що інформацію на цю тему знайти дуже важко. Більшість відомостей про них виходили з дослідження німецького історика Детлева Пойкерта, а в інтернеті знайшлися лише дві статті. На думку спадають кілька пояснень. Повоєнна союзницька влада хотіла модернізувати Німеччину.
Расизация и расизм не являются исключительно «продуктами» капитализма, они имеют свои истоки в обществах, существовавших до начала развития капиталистического способа производства, а также свою историю в рамках социальных формаций, где главенствовали некапиталистические способы производства во взаимодействии с капиталистическим.
Дослідження часто пояснюють підтримку праворадикальних партій у Західній та Центрально-Східній Європі економічним спадом. У цій статті було розглянуто динаміку ВВП на душу населення та рівня безробіття, щоби показати, що між економічними змінами на національному рівні та підтримкою праворадикальних партій під час парламентських виборів немає прямого зв’язку.
У «Покаранні бідних» (Wacquant 2009) я описав новий спосіб управління соціальною незахищеністю, що поєднує обмежувальну трудову політику (workfare) з експансивною карною політикою (prisonfare). Щоб розвинути запропонований раніше діагноз цієї політики, потрібно здійснити три аналітичні прориви. Вони дозволять пояснити поворот у карній політиці, який Сполучені Штати та інші розвинуті суспільства зробили на шляху до економічної дерегуляції та скорочення програм соціального захисту в останні десятиліття ХХ століття. Перший прорив, який нам треба здійснити, полягає у відмові від теорій «злочину і кари», досі поширених в академічних і політичних дебатах про ув’язнення попри дедалі більш очевидне розлучення цієї сімейної пари. Для другого прориву потрібно заново поєднати питання соціального захисту і карної політики, оскільки ці різновиди урядових заходів стосовно бідних спільно живляться з філософії біхевіоризму й прагнуть змінювати поведінку такими засобами, як відлякування, нагляд, таврування й розмаїті санкції. Соціальний захист (welfare), перетворений на трудову політику (workfare), і позбавлена своєї виправної функції в’язниця формують тепер єдину сітку, яку накидають на одну й ту саму клієнтуру, аби зробити невидимими проблемних мешканців. З одного боку, їм відмовляють у соціальній допомозі, а з іншого — тримають під замком, штовхаючи таким чином на периферійні сектори вторинного ринку праці, що зростає. Третій прорив — подолати звичне протиставлення між матеріалістичним та символічним підходами (умовно кажучи, між Марксом і Дюркгаймом), щоб узяти до уваги водночас і інструментальні, й виражальні функції карального апарату. Взаємопереплетення контролю і комунікації, керування зневаженими категоріями людей і утвер дження соціальних кордонів дозволяє нам просте жити, як розширення і передислокація в’язниці та її інституційних відгалужень (таких як випробувальний термін, умовне звільнення, бази даних злочинів, запаморочливі проповіді про злочини та злостива культура публічного наклепу на правопорушників) надали нового вигляду суспільному символічному ландшафту та змінили саму державу.
З поглибленням прірви між класами класична поза підкорення крадькома повертається. «Ми натираємо Вашу підлогу в традиційній позі, — вихваляються у своїй брошурі «Веселі покоївки» (Merry Maids), найбільша служба прибирання з тих, що повиникали протягом останніх двох десятиліть, — колінно-ліктьовій». Жодна самостійна покоївка не прийме цієї пози добровільно: як і більшість людей, що самі прибирають у себе вдома, покоївки надають перевагу швабрі, якою належить оперувати стоячи. У своєму повному довіднику з домашнього господарства «Домашній затишок» (Home Comforts, 1999) Шеріл Мендельсон попереджає: «Ніколи не просіть найнятих прибиральниць мити підлогу рачки; це прохання можуть сприйняти як приниження». Однак у суспільстві, де 40 відсотками всіх багатств володіють 1 відсоток сімей, а видатки 20 відсотків сімей з найнижчих прошарків перевищують їхні прибутки, на приниження інших є попит. Наколінники стали відомими в американському політичному дискурсі як атрибути сексуальних рабинь. Але робітниці «Веселих покоївок», «Покоївок» (The Maids International) та інших корпорацій, які надають послуги з прибирання помешкань, щодня годинами стоячи на цих чудернацьких пристроях підбирають крихти, які падають із заможних столів.
В большинстве посткоммунистических стран политические и экономические трансформации 90-х годов в той или иной степени сопровождались возрождением традиционалистских ценностей и серьезными изменениями в официальной идеологии семьи и семейной политики. Украина не стала в данном случае исключением. В средствах массовой информации, в политических и академических дискуссиях, даже в документах женского движения подчеркивается возрастание социальной значимости традиционных женских ролей жены и матери, возвращение мужчине экономической ответственности за обеспечение семьи, важная роль «традиционно крепкой» украинской семьи в процессах консолидации и возрождения нации, значение женской репродуктивной функции для усиления позиций украинского этноса. Возврат к традиционной семье рассматривается как одна из стратегий «обновления» общества и избавления от коммунистического тоталитарного наследия.
Суперечність, з якої я почав, – це суперечність між економічною логікою капіталізму і глобалізацією, з одного боку, та емансипативними, демократичними прагненнями народів та країн, які стали жертвами капіталізму. Ця суперечність ще далека від вирішення. Допоки верх в цій суперечності одержуватиме домінування першого з цих двох полюсів, капіталістичне суспільство ставатиме більш варварським. Однак, якщо другий з цих полюсів зможе виграти цю боротьбу, навіть якщо поступово, тоді третя фаза капіталізму стане фазою його занепаду, який відкриє період тривалого переходу до соціалізму
Під час підготовки статті було переглянуто підшивки журналів «Бізнес» і «Forbes Україна» за друге півріччя 2011 р. Обидва журнали належать до найпопулярніших в українській діловій пресі видань та позиціонують себе як виразники інтересів підприємництва: «Бізнес» називає себе «прапором юної української буржуазії», а Forbes відомий у першу чергу регулярним складанням рейтингів найбагатших людей. Його гасло – «The Capitalist Tool»
У дев’яностих роках виникли два протилежні прогнози щодо подальшої долі соціал-демократії. Одні, зважаючи на звільнення від духу сталінізму (часом ішлося про «марксизм» узагалі), передбачали, що соціал-демократія процвітатиме – принаймні, на теренах своєї європейської батьківщини. Інші вважали, що проект реформування капіталізму увійде в фазу стрімкого занепаду внаслідок розпаду СРСР та кінця тривалого економічного підйому. Зараз дискусія довкола цієї теми вже майже припинилася – адже кризовий стан держави загального добробуту стає дедалі очевиднішим. І тепер важливо пояснити ці результати й оцінити можливі наслідки.
Вислів «диктатура пролетаріату» вперше з’явився в серії статей Маркса, яка пізніше отримала назву «Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 рр.» і була опублікована в лондонському журналі, що його тоді видавав сам Маркс. Ця праця була намаганням Маркса підсумувати політичне значення європейської революції 1848-1849 рр. Він брав активну участь у цій революції в Німеччині, редагуючи провідний орган революційної лівиці, і водночас уважно стежив за розвитком подій, зокрема у Франції та Відні. Дрейпер
«Космополітизм» [Vaterlandslosigkeit, позбавленість батьківщини] робітників, про який говорить «Маніфест», стосується буржуазної національної держави, а не народності, національності в етнічному сенсі. Робітники «не мають батьківщини», тому що повинні розглядати буржуазну національну державу як спрямовану проти них репресивну машину ; і навіть після захоплення влади вони «не матимуть батьківщини» (в політичному сенсі), оскільки, згідно з Марксом, особливі соціалістичні національні держави будуть лише перехідним етапом на шляху до безкласового і бездержавного суспільства майбутнього, і оскільки побудова такого суспільства можлива тільки в міжнародному масштабі.
Про Луганськтепловоз за останні п’ять років було написано багато: далебі, скандальна приватизація давала привід. Втім, на нашу думку, всі ці матеріали мають один суттєвий недолік: всі вони демонструють позицію керівництва, тобто як створюють, так і постійно (залежно від частоти повідомлень такого типу) відтворюють владний дискурс.
Останніми роками світ став свідком релегітимізації категорії класової боротьби у науковому та суспільно-політичному обігу. Словосполучення «класова війна» (class warfare), ще нещодавно немислиме за межами антикапіталістичних кіл нині не сходить з вуст навіть ультраконсервативних американських коментаторів. Звернення учасників протестів «Occupy Wall Street» до «99%» проти «1%», при всій його умовності та методологічній наївності, спонукає до розгляду реальних соціальних та класових суперечностей і розколів у соціумі.
Стаття, уривок з перекладу якої ми представляємо читачу, важлива як у контексті історії ідей, так і в контексті сучасних наукових та політичних дебатів. Тематика відношення між насиллям і владою, яку розглядає Вальтер Беньямін у цій статті, була центральною для багатьох соціальних мислителів першої половини ХХ століття: від соціального філософа Жоржа Сореля (чиї «Роздуми про насилля» й надихнули Беньяміна) та антрополога Рене Жирара до нацистського юриста Карла Шмітта, а сам Беньямінів текст став наріжним каменем таких визначальних сучасних роздумів про стан суспільства і шляхи його зміни, як книги «Homo sacer» Джорджо Агамбена та «Про насилля» Славоя Жижека.
У класовій війні, як і в будь-якій іншій, пропаганда є незамінною зброєю. Перемога однієї зі сторін залежить від того, чи зможе вона успішно нав’язати суспільству своє бачення соціальної дійсності в якості «здорового ґлузду», чи вдасться побудувати гегемонію відповідного класу
На продовження традиції аналізу замовчуваних соціальних проблем, 4-й випуск журналу «Спільне» присвячено теорії й реаліям класової експлуатації та класової боротьби в сучасному світі та, в першу чергу, в постсоціалістичних країнах, нестандартній зайнятості як формі класової експлуатації, проблемам і обмеженням робітничих протестів і профспілкових організацій.
"Вызов трущоб" следует понимать как вызов политический - это и вызов для левых, но он же может стать частью вызова капиталистической системе. Дэвис ставит вопрос о том, способны ли жители мегатрущоб к самоорганизации и есть ли у них прогрессивный потенциал? Ведь когда жители трущоб разного этнического происхождения и религиозной принадлежности организуются, то они в некоторых случаях поддерживают правые реакционные организации, как, например, действующую в индийском мегаполисе Мумбаи индуистскую националистическую Шив Сена. В статье же пойдет речь о типологически сходных организациях, имеющих прогрессивный, отчетливо левый характер. Их борьба - это прежде всего борьба за то, что Анри Лефевр и вслед за ним Дэвид Харви называют «правом на город» - право на доступ к жилью, земле, воде, электричеству.
І раніше, і зараз, витягуючи окремі цитати, антикомуністи полюбляють демонструвати «антисемітизм», «расизм», «слов'янофобію» та інші гріхи Маркса і Енгельса, сором'язливо замовчуючи, що ХІХ ст. зовсім не було епохою переможної політкоректності і навіть дійсно недолугі вислови засновників марксизму нічим особливо жахливим не вирізнялися на загальному інтелектуальному фоні того часу. Звісно, згадки «реакційної ролі» «неісторичних» народів (включно з українським) у статтях Енгельса є одним з перших місць для подібної критики. Однак прискіпливе дослідження розвитку його аналізу національної проблематики в контексті революційної боротьби з російським царизмом – «жандармом Європи» – розбиває міф про нібито свідому «українофобію» Маркса і Енгельса. Роман Роздольський переконливо доводить, що погляди Енгельса були прогресивними для свого часу навіть у такому віддаленому від магістралей європейської політики та інтелектуальних дискусій «українському питанні».
В рамках дискуссии о статье Льва Троцкого «Их мораль и наша», публикуем ответ Джорджа Новака на критику Джона Дьюи с революционных марксистских позиций.
Известная статья Льва Троцкого «Их мораль и наша» (1938) послужила поводом для многих кривотолков, в том числе и среди левого движения. Мы публикуем небольшую дискуссию вокруг этой классической работы по марксистской этике.
Современная наука является продуктом капитализма. Экономической основой современной науки является потребность капиталистов не только проникать в новые регионы, но и изменять производство, создавать новые продукты, делать методы производства более прибыльными, - и опередить во всем этом других, которые делают то же самое. Её идеологические основы соответствуют этим потребностям, а также политической философии буржуазной революции - индивидуализму, вере в рынок идей, интернационализму, национализму, и неприятию авторитета как основы знаний.
Здавалося б, хвалити Маркса – таке ж збочення, як і закинути добре слівце за Бостонського Різника. Хіба на Марксових ідеях не лежить відповідальність за деспотизм, масові вбивства, табори примусової праці, економічну катастрофу та поневолення мільйонів людей? Хіба одним з його відданих учнів не був грузинський селянин-параноїк на ім’я Сталін, а іншим – лютий китайський диктатор, на чиїх руках, ймовірно, кров 30 мільйонів його співвітчизників? Насправді ж Маркс не більше відповідальний за страхітливе гноблення людей в комуністичному світі, ніж Ісус – за Інквізицію.
[:uk]Пропонуємо вашій увазі фото- та відеопідбірки, присвячені другому - політичному - варіанту використання календарної нагоди 1 травня 2011 р., а також статтю про діалектику "карнавального" та протестного святкування 1 травня.
До 140-річного юбілею з дня народження (5 березня) «Спільне» продовжує публікацію текстів, присвячених ідеям і політичній діяльності Рози Люксембург. Пропонований вашій увазі текст є розширеним варіантом доповіді, виголошеної 13 квітня 2011 року на дискусії «Демократія і революція. Роза Люксембург та її «Рукопис про Російську революцію».
Відсутність постійного заробітку і низькі строкові ціни вдома примушували маси селянства йти шукати роботи в ті райони, де був значно більший попит на робочу силу й вища оплата праці.
В фрагменте книги «Крестьянское движение в Украине в связи с проведением реформы 1861 года (шестидесятые годы)» Николай Лещенко анализирует манифест и положение 19 февраля 1861, показывая, как крепостнический строй влиял и на дальнейшие отношения на селе и как правительственные нормативные акты были призваны перевести в класс буржуазии именно помещиков, а не освобожденных крестьян.
У цій статті я спробую надати цілісний аналіз Британської національної партії (БНП) як політичної організації та політичного руху. Почну я з розгляду її політичної еволюції після відколу від Національного фронту через довгий період неонацистського лідерства Джона Тиндала до нинішньої фази модернізації під проводом Ніка Гріффіна.
Колектив "Спільного" презентує текст П'єра Бурдьє про сутність неолібералізму, написаний у 1998 році, який і сьогодні є важливим джерелом для роздумів та аналізу політичної й економічної ситуації в Україні та світі.
Очередная книга Валлерстайна, изданная на русском языке, выстроена в соответствии с очень верной для представления идей практически любого автора-теоретика логикой: обширное предисловие и два эссе, очерчивающие основные контуры теории. Правда, высказанные в них идеи уже должны быть хорошо известны интересующемуся читателю: не считая этой, в России издано 5 книг Валлерстайна, в том числе его теоретическое введение в миросистемный анализ
Передмова до книжки Кирила Ткаченка «Від конкретного до загального: історія американського в'язня»
Расизм у США – що може бути більш затасканою і малоцікавою темою для мешканця Східної Європи? В нашому регіоні світу «лінчування негрів» давно стало іронічним мемом, що позначає якусь надуману, неіснуючу або неважливу і нерелевантну проблему, якою намагаються підмінити «справжню суть».
Під час Другої Світової, мабуть, не всяка людина була в змозі вважати німців нормальними людьми. Так само нелегко засуджувати ті чи інші конкретні форми антиамериканізму. (А втім, схвалювати його припустимо, мабуть, ще в меншій кількості випадків.) У будь-якому разі, небагато речей є настільки жахливими та огидними, як демонізація певної країни чи народу. Відомо, які наслідки це може мати.
Представники державної влади, топ-менеджменту підприємств і компаній Росії активно намагаються криміналізувати діяльність незалежних профспілок, соціальних протесних рухів і лівих політичних організацій. Таку можливість владі і бізнесу надає російське антиекстремістське законодавство. В тексті федерального закону «Про протидію екстремістській діяльності» визначення екстремізму займають цілу сторінку. Закон відносить до екстремізму «насильницьку зміну основ конституційного ладу і порушення цілісності Російської Федерації», «публічне виправдання тероризму й іншу терористичну діяльність», а також «розпалювання соціальної, расової, національної чи релігійної ворожнечі».
Інтерв'ю з Девідом Гарві. Девід Гарві є почесним професором антропології і географії в аспірантурі Міського університету Нью-Йорка, директором університетського Центру із простору, культури і політики, а також автором багатьох книг. Він викладав «Капітал» Карла Маркса впродовж майже сорока років. Гектор Агредано розмовляв із ним про його щойно опубліковану книгу «Загадка капіталу» («The Enigma of Capital»), економічну кризу і відповідь на неї зліва
В течение столетий на территории Европы было два крупных национальных меньшинства - евреи и цыгане. Если положение еврейского населения достаточно хорошо изучено, то история цыган продолжает оставаться уделом немногих специалистов, хотя и она содержит немало поучительных эпизодов
Чому Лукач не визнав історичної «необхідності» модернізму? Чи лише обставини СРСР 30-их років зробили з нього затятого прихильника реалізму? Саме погляди Лукача на модернізм (що нерозривно пов’язано з його поглядами на реалізм) я й спробую зараз стило викласти. Почати, втім, доведеться не з теорії, а з життєвої практики мислителя – тобто з біографічного екскурсу.
Существуют три основные интерпретации этого кризиса. Либеральная теория утверждает, что продолжающийся обвал – это проблема недостаточного регулирования деятельности финансовых учреждений со стороны государства. Соответственно, на будущее просто нужно не допускать излишней дерегуляции, и все будет в порядке.
Ерік Гобсбаум (нар. 1917) - видатний британський історик-марксист, автор фундаментальної трилогії про "довге ХІХ століття" ("Доба Революції", "Доба Капіталу", "Доба Імперії") та книги про ХХ століття "Доба крайнощів", а також іще тридцяти книг, присвячених новітній історії, націоналізму, "винайденню традицій", джазу і багато чому іншому.
Александр БИКБОВ
О революции личности
Чаще всего революция определяется как момент эмансипации, создающей возможности или реализующей возможности, которые ранее реализовать было нельзя. Происходит это с шумом, криком, потрясениями: нельзя не заметить этого процесса. Таковы, в частности, революционные события «1968-х годов» во Франции, которые сделали возможными легальные аборты, критическую и социально ориентированную прессу, систему неправительственных организаций, социальные центры и жизнь в коммунах, новые образовательные структуры и властные институции, мини-юбки, свободный секс.
Покойный Че Гевара был бы весьма удивлен и страшно разгневан открытием того, что его фотография сегодня печатается на обложке журнала "Эвергрин Ревью", eго личность - предмет обсуждений в статье в "Вог", а его имя является мнимым оправданием для гомосексуального эксгибионизма в театре Нью Йoрка
Прогнозована катастрофа, яку старанно заклинають, позбавляючи конкретного життєвого значення на користь абстрактної натуралізованої необхідності, економічна криза ставить питання для тих, хто ще має можливість слухати. У медіа-просторі слово «криза» набуває ідеологічного поняття, яке виїдає її технічне значення, «криза» стає абстрактним негараздом, досадною дрібницею, над якою для здоров’я краще пожартувати. Це мить небезпеки, яка дає можливість вловити ту картину минулого, яка з’являється в діалектичному образі. Мить небезпеки, за якою новий виток економічної гонитви або системний хаос, стабілізуюча перебудова економічної системи або перегрівання всіх потужностей, соціалізм або варварство?
Ця стаття почалася з випадкової зустрічі у Кракові, на літній школі „Міста в конфлікті: урбаністичні стратегії в Центральній Європі”, організованій Краківським міжнародним культурним центром. Незважаючи на різний бекграунд – одна з нас (Т.З.) прихильниця інтердисциплінарних культурних студій, друга (А.Р.) – критичний соціолог, скепсис до моделей культурного урядування, запропонованих професорами Краківського центру, був спільним.
У пост-радянських країнах їх - вас - уже з десяток років називають офісним планктоном. Ці люди - ви - часто схильні погоджуватись із фразою професора Преображенського "я не люблю пролетаріат", хоча самі є лише його специфічною частиною. Оскільки ви читаєте цю статтю в робочий час - скоріш за все, вона про вас.
Рецензія на Martin Krämer Liehn. Revolutionary Collectives. Warszawa: Instytut książki і prasy, 2008. 48 p. (=Agitatorka № 5, ClioCommune)
Радянська історіографія, як відомо, своєю головною метою проголошувала дослідження історії «трудящих мас», тобто насамперед робітництва та селянства. Втім, якщо дивитися з перспективи сучасности, радянські дослідження додають дуже мало до нашого розуміння як історії робітничого класу, так й історії селянства.
Лео ПАНИЧ Экономический кризис принес возрождение интереса к Карлу Марксу
. Мировые продажи 'Капитала' взлетели (в 2008 один-единственный немецкий издатель продал тысячи копий по сравнению с сотней, проданной за год до этого), что является мерилом кризиса столь масштабного по размаху и разрушениям, что он привел мировой капитализм - и его жрецов - в идеологический 'штопор'. И все же, хотя вера в неолиберальные традиции потерпела крах, зачем воскрешать Маркса?
Мы живем в эпоху, когда религиозные традиции не только не ушли безвозвратно в прошлое, но демонстрируют устойчивую способность к воспроизводству. Во всяком случае мы не можем исключать этот фактор, когда речь заходит о полуторамиллиардном мусульманском мире, где религиозные верования достаточно крепки. Конечно, современные мусульманские страны, это, в большинстве своем, страны капиталистические. И поэтому не вполне корректно, анализируя эти общества, говорить о средневековой традиции.
